Японська макака

Це звірятко дуже рідкісне і занесене до Червоної Книги, проте нині його ще можна легально купити. Така розкіш коштує 3 500 доларів

Японські макаки живуть далеко на Півночі, через це їх і прозвали Північними. Взимку вони гріються в гарячих джерелах, тож прекрасно витримують низькі температури.

Папуги не лише наслідують звукам

Існує думка, згідно якій папуга, що «говорить», просто відтворює почутий набір звуків. Проте, тридцятирічне вивчення такої здатності наших пернатих друзів показує зворотне. Виявляється, папуги можуть вирішувати прості лінгвістичні завдання на рівні 4-6 річних дітей, і навіть комбінувати завчені слова в 
нові одиниці.

Кроти зовсім не сліпі

Дослідження останніх років спростували існуючу думку про те, що кроти сліпі, оскільки живуть під землею. Насправді, у кротів досить гострий, хоча і обмежений, зір. А побачене кротом світло, служить знаком небезпеки, адже проникнення світла для нього означає не що інше, як те, що в нору проник хижак.

Як птахи орієнтуються в польоті?

Я думаю, багатьом цікаво, як же птахам вдається без карт пролітати тисячі кілометрів і безпомилково потрапляти в призначений пункт. Виявляється, для орієнтації птахи використовують «вбудовані» матір'ю-природою феромагніти, за допомогою яких вони орієнтуються по магнітних полях планети. Крім того голуби, наприклад, здатні запам'ятовувати прикметні особливості на землі, по яких і орієнтуються.

Навіщо крокодили ковтають камені?

Крокодили наповнюють свої шлунки не лише тваринами, яких спіймали, але і каменями. Вірніше, саме тому, що в раціон звичайного крокодила входять черепахи, риба, птахи, жирафи, буйволи і навіть леви, крокодилові необхідні в шлунку камені, аби всю цю їжу перетравити. Крім того, камені служать баластом при зануренні під воду.

Авелійський кінь

Авелінський кінь отримав свою
назву від місцевості Avelengo, яка
належить Італії з 1918 року.
Авелінський кінь є варіантом
гафлінгера, і ці дві породи дуже
схожі між собою. Обидві походять
від дуже давньої породи -
авеллінум-гафлінгера
(альпійського важкого коня), і
лінії обох порід можна
простежити до східного жеребця
Аль Бедаві. І хоча авелінський
кінь вважається холоднокровною
(важкою) породою і має багато
відмінних рис ваговоза, проте в
його зовнішності проглядаються
окремі східні риси.
Авелінський кінь вирощується в
горах туга-Еміліано і на півдні
середньої Італії, хоча безліч
представників цієї породи можна
зустріти по всій Італії. Цього коня
вважають одним з
найчисленніших серед італійських
порід.
Авелінські поні надзвичайно
наполегливі і витривалі, завдяки
скелястим гірським околицям, в
яких вони виникли. Зріст мають
такий же як і у гафлінгера, і
такий же середньо-важкий тип.
Авелінський кінь надзвичайно
універсальний і використовується
для роботи в упряжі в місцях,
недоступних для механізації. Має
дуже впевнений крок і
надзвичайно здорові і тверді
копита. Часто використовується
для перевезення вантажів і для
трекінгу.
Завдяки своєму спокійному
урівноваженому характеру,
типовому для ваговоза, ідеально
підходить для дітей, новачків і
боязких вершників. Оскільки у
нього потужна мускулиста
конституція, підходить для
верхової їзди дорослих і є
унікальним сімейним поні.
Незважаючи на свою міць, має
дуже привабливий екстер'єр.
Висота авелінскоого коня досягає
147,5 см в холці. Забарвлення
руде і гривою і хвостом лляного
кольору. Будова тіла: красива
благородна голова, звужується до
морди, широкий лоб; коротка,
дуже мускулиста шия; потужні
прямі плечі, будова яких дуже
зручна для несення хомута; через
пряме плече крок досить
короткий; широкі груди;
компактна і широка спина;
м'язистий круп.